Епітафії українською мовою
***
Любов і ніжність
Віддаєм тобі,
А вічну пам’ять
В серці залишаєм.
***
Ти вже далеко, вже тебе нема,
Як боляче усе це розуміти,
Але повір, в наших серцях
Ти будеш вічно жити.
***
Ще довго пожити на думці було,
Та буря зірвалась і сонце зайшло.
***
Хоч горю нашому немає меж,
Ти вічно в пам’яті живеш.
***
Не має стільки капель в морі
І степ не має стільки роз
Щоб виплакати наше горе
Рясним дощем пекучих сліз.
***
В цей час, коли твій погляд згас
І серце перестало битись,
Настав для нас найвагоміша година,
І ми не зможем з втратою змиритись.
***
Ти пішов назавжди
У незвідану путь,
І ніколи, ніколи
Тобі не повернути.
***
Весь вік трудився на землі,
Їй віддав себе сповна...
За труд важкий, за мозолі -
Хай буде пухом і вона.
***
Погасли сонце і зірки,
Ніхто тобі вже не всміхнеться.
Пішов від нас ти назавжди,
А пам’ять вічна збережеться.
***
Схилившись стоїмо над твоєю могилою,
Гаряча сльоза тече по щоці.
Як не хочеться вірити таточку милий,
Що в цій могилі находишся ти.
***
Хай сонце з високого неба
Зігріє могилу твою,
Хай вітер у травах шепоче
Про долю твою і мою.
***
Як рано погасло життя,
Як скоро закрилися очі.
З тобою всі наші чуття.
Сумуємо щодня і щоночі.
***
Таке життя хороше й миле,
Усе вирує навкруги.
Лише тебе не має з нами,
І серце мліє від туги.
***
Лишила все:
Щасливі дні і мрії.
Життя тобі вділило мало літ
І замість радості, веселості, надії,
Дало на вік в дарунок цей граніт.
***
Була для нас ти наче пташка
Мов щебетливий соловей
Без тебе сумно нам і важко
І серце плаче кожен день.
***
Любов до тебе рідний наш
Помре лиш з нами.
І наш сум і нашу біль
Не виразити словами.
***
Не виразити словами всього суму й печалі,
В серцях і пам’яті ти назавжди з нами.
***
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто пам’ятає і сумує.
***
До твоєї могили, стежка ніколи не заросте,
Рідний твій образ, завжди нас сюди приведе...
***
Любий татку наш,
Не довго жив ти з нами
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.
***
Ми прийдемо сюди,
Покладемо тут квіти,
Дуже важко, рідненька,
Нам без тебе прoжити.
***
Пішла ти донечко від нас
В самому розквіті життя,
І в нашій пам’яті навіки
Тобі не буде забуття.
***
Ще жити багато
На думці було,
І може прожив би,
Та сонце зайшло…
***
Вогонь життя неждано згас
Печаль і смуток серце ранять
Низький уклін тобі від нас
І вічна пам'ять…
***
Тепло душі твоєї
залишилось разом з нами.
І серцю боляче,
I горю немає кінця.
***
Прожив життя своє ти і пішов навіки,
Лишивши добрі спогади й ім’я.
Так спи спокійно, безтурботно, рідний!
Завжди з тобою вся твоя сім'я ...
***
В один день, в одну миття
Все життя обірвалося,
Ліше гореве печаль
В моїм серці зосталися…
***
Спи, лежи, наш дідусь.
Ти заснув навіки.
Спати, спати тобі
Довгі, довгі роки.
***
Ти нас залишила, рідненька.
Настав розлуки страшний час.
Але жива ти, як раніше –
Ти в нашім серці серед нас.
***
Якби ж було можна тебе воскресити
Гіркими сльозами, що капають в квіти.
Не хочеться вірити, сину рідненький,
Що ти вже не зможеш життю порадіти.
***
З насолодою, рідний, ти жив і любив,
Багато добра ти звершити хотів!
Злий рок тобі, сину, життя вкоротив,
Не давши здійснитися мріям твоїм…
***
Ви мене не кличте,
До вас не прийду.
Ви до мене не поспішайте,
Я вас почекаю.
***
Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в пам'яті нашій завжди ти живий.
***
Пішов (пішла) ти так рано, не попрощавшись і не сказавши слова нам,
Як жити нам далі, переконавшись, що більше не повернешся до нас.
***
Не в силах горя пересилити, втрати біль нести,
Ніхто не зміг тобі допомогти, прости нас (ім'я), прости.
***
Не чути голосу рідного, не видно добрих, милих очей
Навіщо доля була жорстока? Як рано ти пішов (ла) від нас.
***
Ти був для нас приклад для наслідування,
Ми і зараз живемо, звіряючись по тобі.
До тебе, батько, приходимо на побачення
Радитися в щастя і біду.
***
Ти в нас, рідний, як наша кров,
І смерть не владна над тобою, поки на світі є любов!
***
Перехожий, помолися над цією могилою,
Він в ній знайшов притулок від усіх земних тривог,
Тут все залишив він, що в ньому гріховно було,
З надією, що живий його Спаситель - Бог.
